Описано особливості формування соціалістичного району масової житлової забудови "Сихів" у Львові. Розглянуто трансформаційні процеси, які відбулись у районі за умов зміни контекстів.

Досліджено художньо-стильові, формотворчі та технологічні особливості творів скульпторів Львова XIX - поч. XX ст., проаналізовано їх взаємодію з архітектурою на основі синтезу просторових мистецтв. Висвітлено історичні етапи генезису та формування у львівській скульптурі різних стильових напрямів: класицизму, романтизму, реалізму, академізму, неоренесансу, необароко, імпресіонізму, символізму, сецесії, неокласицизму, експресіонізму, кубізму. Розкрито типологію та жанровий тематизм львівської пластики як станкових і прикладних, так і монументальних творів. Показано, що монументально-декоративна скульптура вступала у функціональну, композиційну, тектонічну та змістову координацію з архітектурою. З'ясовано, що у XIX - на початку XX ст. Львів відіграв визначну роль у розвитку скульптури на західноукраїнських землях.

Розкрито поняття архетипу, генотипу, фенотипу та кенотипу як складових типологічної структури образу на прикладі образу Мадонни в архітектурно-предметному середовищі. Визначено: архетип - даний, заданий містичний, ментальний чинник, проявляючись на свідомому рівні, схоплюється дословесно у вигляді архетипної схеми, конфігурації; генотип ідіотип (ідіотип) - вловлена суть архетипу в Слові; фенотип - це з'ява індивідуального, творча реалізація архетипу та генотипу в образі, через конкретні символи-знаки або знаки; кенотип - якісно новий образ, у якому закладено процес метаморфози та мутації архетипної схеми.

Розглянуто принципи формального та іконологічного підходів щодо проблеми стилю у мистецтвознавчих дослідженнях. Показано значення цих підходів для концептуалізації проблеми стилю.

Запропоновано концепцію утворення системи природніх компонентів на рівні регіону - природного каркасу. Така система є взаємодоповнювальною для мережі розселення і забезпечує врівноважений розвиток містобудівних утворень. Природний каркас як система слабокосвоєних територій існував у всі історичні періоди розселення, а його деградація була спричинена промисловою революцією.

Розглянуто особливості еволюції міського краєвиду Львова в поєднанні з природним ландшафтом і комплексами громадської та житлової забудови впродовж XIII - XVIII ст.

Висвітлено попередні дослідження та пропозиції щодо створення нового типу громадської будівлі з театрально-видовищною і культурно-просвітницькою функціями, яка спрямована на накопичення, збереження, реставрацію та демонстрацію видатних творів сценографічного мистецтва.

Розглянуто проблему збереження традиційного для України архітектурного середовища за умов сучасного будівництва. Виявлено, що традиційні для української народної архітектури екологічний підхід та інтеграція з ландшафтом, які могли б стати базою для збереження її ідентичності в майбутньому, в багатьох напрямах збігаються з концепцією сучасної органічної архітектури і сучасним розумінням відносин суспільства та природи. Одним із шляхів продовження української ідентичності середовища є застосування принципів органічної архітектури в процесі сучасного будівництва.

Розглянуто передумови й основні функціональні засади засобів, за допомогою яких формується міський дизайн.

Карпатський туристичний трафік (Польщі) розвивається в різних формах, починаючи з 1960-х років. Спочатку - неорганізований, пізніше став популярним у районі Бєщад і викликав оновлення інтересу до дерев'яних архітектурних пам'яток - туризм перетворився від організованих молодіжних таборів для хлопчиків і дівчат до кваліфікованого туризму. Культурний туризм став його остаточною формою. Створено туристичні стежки, зокрема слідами дерев'яної архітектури, а введення збережених дерев'яних православних церков до списку світової спадщини ЮНЕСКО спричинило стимулювання цих змін. Унікальні будівлі стали частиною музею під відкритим небом, водночас музеї самі почали застосовувати нові методи маркетингу та організовувати виставки для того, щоб підвищити обізнаність про те, що вони можуть запропонувати. У головних містах регіону, музеї забезпечили хороші умови для виставок найцінніших колекцій картин, ікон, скульптури й артефактів народного мистецтва. Таким чином, можна спостерігати послідовне пожвавлення історичних споруд, збереження яких було виконане під пильним оком влади. Експозиції культури регіону могли б бути цільнішими та динамічнішими з запровадженням промування українських мультикультурних традицій, які були так характерні для регіону Галичини та його сьогоднішнього прикордоння, особливо щодо культури лемків.

Розглянуто особливості еволюції міського краєвиду Львова в поєднанні з природним ландшафтом і комплексами громадської та житлової забудови впродовж XVIII - початку XXI ст.

Досліджено композиційну мову архітектури. Висунуто гіпотезу про те, що архітектурна мова має власну семантичну, морфологічну та синтаксичну структури. Запропоновано теоретичну модель побудови мови архітектури.

Надано аналіз можливостей ревалоризації історично сформованого палацово-паркового комплексу у Влодовіці. Обговорено прагматику дій у практиктиці консервації. Запропоновано можливі напрями дій з предметного наповнення, спрямовані на прочитання його оригінального планування та популяризації муніципалітету.

Досліджено аспект карбування та збереження пам'яті в архітектурному середовищі міста. Розглянуто особливості використання пам'яті як джерела натхнення у творчості українськими сучасними архітекторами у середовищі українських міст.

Недоліки в транспортній інфраструктурі у центральній частині Львова призводять до заторів ускладення пішохідного руху, так само як і забрудення повітря. Основними причинами цих проблем є не фізичні параметри, а відсутність ефективних адміністративних і законодавчих заходів для управління транспортним рухом.

Проаналізовано думки та ідеї, задекларовані на міжнародному симпозіуму, приуроченому 20-й річниці кооперації між Інститутом архітектури Національного університету "Львівська політехніка" та архітектурним факультетом Віденського технічного університету. Результати кооперації та перспективи її подальшого розвитку розглянуто у контексті наданих ідей.

Описано основні цілі та надано первісне бачення кооперації між головними архітектурними школами Відня (Австрія) та Львова (Україна). Обговорено результати, які одержано під час спільних заходів упродовж 20 років кооперації.

Досліджено взаємозв'язки між політичною реальністю останніх десятиліть і життям вітчизняної архітектурної школи. Проаналізовано методологічні перспективи перетворення архітектурної освіти на активний чинник позитивних змін у житті професійної спільноти та набуття нею значущої позиції в соціумі.

Аналіз змін громадських просторів надає змогу поділити їх за характерними ознаками та інтенсивністю функціонування.

Архітектура є одним із основних напрямів академічної освіти. Розвиток просторової уяви та естетичного бачення є ключовим елементом цієї освіти, а навчальні програми передбачають також передачу багатьох інших знань, умінь і навичок.